Швидкісний трамвай 1 та 3 у Києві

Оновлено 29.08.2023

Трамвай, як транспорт, з’явився у Києві ще у 19 столітті. Пам’ятник першому Київському трамваю можна побачити на Подолі на Поштовій площі у Києві.

Трохи історії…

Лінія швидкісного трамвая, такого собі «наземного метро», з’явилася в правобережній частині Києва в 70-ті роки тепер уже минулого століття.

Якщо бути точніше, то відкриття було в далекому 1978 році, коли огородженим парканом шляхом рушили чеські вагони Tatra T3, які тоді виглядали як найпередовіші і найсучасніші на тлі старих радянських трамваїв МТВ-82.
Втім, останні ще ходили Києвом до середини 80-х років. Повільно та гучно.

Так як на Борщагівку (житловий масив у західній частині Києва) метро не планувалося, а досить великий спальний район міста вимагав нових транспортних потужностей, швидкісний трамвай був тим оптимальним варіантом, який з порівняно невеликими витратами міг покращити ситуацію із перевезенням жителів столиці.

Пересічні громадяни від нього очікували, як мінімум, швидкості метрополітену – ну кілометрів під 80 за годину.
Та були розчаровані, хоча деякі вагоноважаті допускали певні «вільності» і розганяли вагони майже до цієї швидкості.
Але це було рідко і, треба сказати, трохи моторошно.
Коли вагон починало мотати з боку на бік, то народ напружувався, бліднув і хапав один одного за руки.

Хоча після останньої реконструкції на окремих ділянках можна і «притопити» – сучасні вагони більш швидкісні та допускають таке “без напруження”.

Власне, сама швидкісна ділянка була відносно невеликою – близько 10 км.
Пряма, як стріла, вона сягала Окружної дороги, що опоясує західну частину столиці України з півночі на південь.

Жодних перешкод у вигляді перетинів доріг, світлофорів не було. Пригальмовуючи лише для висадки пасажирів, швидкісний трамвай проїжджав свою відстань приблизно за півгодини.

На шляху від Площі Перемоги (площа у Києві неподалік залізничного вокзалу) до станції Гната Юри (район Борщагівка) рейки йшли рівною прямою без стрілок і розгалужень.

А ось вже не доїжджаючи двох зупинок чи 1350 метрів до свого фіналу лінія швидкісного трамваю поділялася на два маршрути.
І маршрут №1, що має більш довгий і петляючий шлях, йшов в інший мікрорайон Борщагівки, перетворюючись на звичайний трамвай, що неквапливо просувається та гримить на поворотах.

Вклавши певні гроші у цей проект, радянська ще влада планувала потроху повертати кошти.
Ціна квитка на швидкісний трамвай злетіла до неймовірних 5 копійок за поїздку, зрівнявшись із вартістю проїзду у метро. Ну, хоч у цьому.

Втім, радянські люди платити особливо не збиралися. Потрібна була система контролю.
Така сама, як у метро була досить дорога, та й виглядала б вона дивно для звичайного трамвая.

Вихід було знайдено. Так як вхід на станції швидкісного трамвая (крім кінцевих) був через підземний перехід, фільтрувати зайців було не складно.

Звичайний паперовий талончик потрібно було закомпостувати при вході на станцію.
Десяток компостерів був прикріплений відразу біля каси з продажу квитків, і бабуся на контролі перевіряла квиток, вдивляючись у відбиток приладу на талончику. Доводилося компостувати. А що робити?

Це вже потім, коли світова ентропія докотилася до транспорту Києва, ніхто вже нікого не перевіряв на вході. Свідомий пасажир мав самостійно пробити талончик уже у трамваї.

Тільки контролери невеликими розвідгрупами переміщалися вагонами, виловлюючи зайців. Але вони були рідкісні, і особливо їх ніхто не боявся.

Поступово вартість проїзду всіх видів транспорту у Києві стала однаковою і на сьогодні (серпень 2023 року) становить 8грн.

Оплачувати проїзд можна, купуючи разові талончики, які необхідно сканувати електронним приладом під час проходу через турнікет або у самому вагоні.

Хто користується транспортом постійно, використовує електронний квиток, який є дійсним для всіх видів громадського транспорту і при покупці відразу 50 поїздок дозволяє суттєво заощадити.

Вартість проїзду у швидкісному трамваї за останні десять років піднялася з 1,5грн у 2010 році до сьогоднішніх 8.
У 2015 році одна поїзда подорожчала вдвічі – до 3грн.
У 2017 київська влада підняла ціну до 4грн. за разовий проїзд у трамваї.
У 2018 ця ж влада вирішила ще подвоїти вартість квитка до 8 сьогоднішніх гривень за можливість покататися в трамваї.
В 2021 знову пішли розмови про підвищення вартості проїзду, але війна поки наклала вето на ці плани.

Отже, маршрут №3 ходив від Площі Перемоги до Кільцевої дороги, а маршрут №1 від Палацу Спорту в центрі Києва – до Площі Перемоги (як звичайний трамвай), потім перетворювався на «швидкісний» і летів до станції «Гната Юри».
Потім знову перетворювався на звичайний, йдучи ліворуч за стрілкою і губився десь у глибинах Південної Борщагівки.

Був ще трамвай №1К – «короткий». Короткість його полягала в тому, що він не забирався до центральної частини міста, а після Площі Перемоги тихенько собі повертав до залізничного вокзалу, доставляючи тих, хто виїжджає, проводжає або зустрічає до кінцевої зупинки ну вул. Старовокзальну.

На цьому проміжку від Вокзалу до пл. Перемоги полюбляли промишляти контролери.
Суть ще в тому, що багато хто пересідав, проїхавши лише одну зупинку, на трамвай номер три, щоб дістатися Микільської Борщагівки.
Це було трохи незручно з великими мішками після довгої подорожі на поїзді. Але такою була логістика в той давній радянський час.

Потім довгий маршрут першого трамвая до центра міста було скасовано.
Після цього пішла низка реконструкцій, внаслідок яких маршрути працювали обмежено або не працювали взагалі.

Замість трамваїв було пущено старі шведські автобуси, які фізично не могли перевезти всіх пасажирів.
І, нарешті, у 2010 році оновлений швидкісний трамвай було запущено.
Спочатку були відкриті не всі станції та трамвай «експресом» долітав від Борщагівки до станції «Політехнічна».
Поступово станція за станцією вводилися в дію і незабаром «швидкісний» почав курсувати за звичайним маршрутом.

Додався маршрут №2, який за межі Борщагівки категорично не виїжджав, а ходив від кінцевої станції «трійки» на Окружній дорогі до кінцевої «першого» в межах житлового масиву (Південна Борщагівка).

Практично зникла зупинка «Повітрофлотська», єдиний вихід якої зайняла грандіозна будова, на тлі якої померк навіть Центральний Палац одружень («Бермудський трикутник»).

Спочатку вихід на станції «Площа Перемоги» збудували досить дивно та незручно.
Щоб потрапити на неї «офіційно» через турнікети, доводилося дертися по досить високих сходах.
Не дивно, що таким шляхом заходити на станцію знаходилося мало бажаючих, і народ йшов через автомобільну дорогу, що йде паралельно трамвайним коліям, трохи ризикуючи всім тим дорогим, що має кожен.

Наразі це вже виправлено – з боку пл. Перемоги (вже Галицької) встановили турнікети для проходу, а через дорогу – світлофор для пішоходів.
А наземний перехід стоїть такою собі пам’яткою мудрості проектувальників. Втім, ходити ним можна. Хто бажає…

Маршрут трамвая №3 проходить вулицями Борщагівська , Любомира Гузара (колишня Космонавта Комарова) та Леся Курбаса (колишня 50-річчя Жовтня), а маршрут трамвая №1, прокладений вулицями Володимира Покатило (колишня Картвелішвілі) і Симиренко, наприкінці якої він робить розворот і знову готовий вирушити у свій 12-кілометровий шлях на Залізничний Вокзал.

У двох точках маршрут швидкісного трамвая перетинається з Київським метрополітеном.
Це станція «Політехнічна», названа на честь однойменного університету та кінцева станція «Старовокзальна», де можна дійти до метро і до самої будівлі вокзалу через спеціальний критий перехід, заповнений торговими кіосками .

А ось станція Івана Дзюби (колишня Сім’ї Сосніних) на Борщагівці – це місце перетину з іншою залізничною станцією (теж «Борщагівка» – хто б міг подумати!), де з недавніх пір можна пересісти на Міську електричку, закільцьовану навколо Києва або на звичайний електропоїзд, шлях якого лежить на Ірпінь та Ворзель.

Чеські вагони, які тривалий час одноосібно курсували столицею, останнім часом були замінені на інші моделі, сучасніші.

Характерна риса більшості нових поїздів – суцільний потяг, що дозволяє пройти його від задніх дверей останнього вагона до передньої першого, не виходячи з трамвая.

Також у нових вагонах є різні “фішки” – кнопки для відкриття дверей, USB гнізда для зарядки гаджетів, відеокамери та, звичайно ж, кондиціонер, який дме в літню спеку холодним повітрям на спітнілих громадян.

Польські вагони Pesa, щоправда, тісні, коли в годину пік на зупинці збираються відразу багато охочих кудись проїхатися.
Але в зимові холоди на лінію випускали в основному лише цю «модель». Гарна, напевно…

 

 

Зупинки та схема швидкісного трамвая №1 та №3 у Києві

Лінія швидкісного трамвая на правому березі Києва має 12 працюючих станцій та одну непрацюючу.
Це:

• «Старовокзальна» – можна пройти на залізничний вокзал та метро «Вокзальна». Також це кінцева трамвая №18, що йде на Поділ
• «Площа Галицька» (колишня “Площа Перемоги”)- тут поруч Універмаг «Україна», Київський Цирк та сама площа Галицька (Перемоги).
• «Повітрофлотська» – закрита через грандіозне будівництво поряд. Поруч Центральний палац одружень (“Бермудський трикутник”)
• «Політехнічна» – перехід на метро «Політехнічний інститут».
• «Олекси Тихого» (колишня «Польова») – другий вихід до Політехнічного університету та його мальовничого парку, пройшовши через який, можна потрапити до оновленого Київського Зоопарку
• «Індустріальна» – Індустріальний міст. Пересадка на “Радіоринок” та у бік метро “Петрівка (Почайна)”. Неподалік метро “Шулявська”
• «Національний авіаційний університет» (колишня «Гарматна») – вихід до однойменного університету та вул. Гарматної.
• «Героїв Севастополя» – перший вихід до «Медмістечка» (сторона “Інституту Шалімова”).
• «Вацлава Гавела» (колишня Івана Лепсе) – другий вихід до «Медмістечка», ринок Лепсе, пересадка на трамвай №14,15
• «Івана Дзюби» – (колишня Сім’ї Сосніних) пересадка на міську та звичайну електричку
• «Гната Юри» – кінотеатр Лейпциг, ринок «Колібріс», “Квадрат”, гілка трамвая №1 на Південну Борщагівку
• «Жуля Верна» (колишня Ромена Роллана) – бул. Жуля Верна, бул. Кольцова
• «Кільцева дорога» – станція не працює. Кільцева (Окружна) дорога. Київ закінчився.

А тепер можна подивитися на схему маршруту швидкісного трамвая на правому березі. Щоб це було наочніше.

Швидкісний трамвай он-лайн на комп’ютері або смартфоні

Є ще одна фішка, про яку хотілося б розповісти.

Кожен трамвай, швидкісний трамвай зокрема, має GPS датчик. І це дає можливість спостерігати, де який вагон знаходиться.
Наприклад, ви любите їздити на трамваї з бортовим номером 408. Там ввічливий персонал, водій не смикає і плавно гальмує при зупинці.
Немає проблем.

Переходимо по цьому посиланню, потім вибираємо потрібний вид транспорту, номер маршруту і бачимо, де знаходиться той чи інший поїзд в даний момент.
Певна затримка, звичайно, є, але приблизно розуміти місце розташування трамвая на маршруті можна.

Сам сервіс, буває, довго завантажується і не завжди оперативно оновлює розміщення поїздів на маршруті. Але ж ми не стратегічні завдання вирішуємо. Тому не смикаємося…

Для мобільних пристроїв є спеціальні програми EasyWay в Google Play та App Store, завантаживши які, можна спостерігати за будь-яким транспортом в системі в реальному часі.
Якщо, звісно, водій не відкрутив датчик GPS. Але цим більше грішать «маршрутки»…

Докладніше про те, як відстежувати транспорт у Києві онлайн, можна подивитися тут.

Грандіозне будівництво на кінцевій «трійки»

Довелося трохи доповнити статтю, бо життя тече і змінюється, а влада наша затіяла досить масштабне будівництво на кінцевій швидкісного трамваї №3 на Окружній.
Це має бути друга будівля ТРЦ “Апрель”, яка вже кілька років працює через дорогу.
До кінцевої зупинки трамвай проїжджатиме тунелем, а пасажири проходитимуть через торговий центр. Принаймні так заплановано.

Для тих, хто хоче докладніше зрозуміти, що там та як, можна запропонувати подивитися ось це відео, зняте з дрону:

Саме будівництво створило масу незручностей для мешканців не лише масиву Михайлівська Борщагівка, а й пасажирів, які добиралися до Окружної дороги, щоб пересісти на інший транспорт.

Тепер кінцева станція «трійки» тимчасово пересунулася на 500 метрів у бік центру міста і називається «ст. Жуля Верна».

Терміни будівництва для простих громадян не озвучені, оскільки це, мабуть, таємниця чи, що найімовірніше, ніхто цих термінів не знає.
Саме будівництво забрало дві смуги з трьох для транспорту, тому при виїзді на Окружну дорогу з проспекту Леся Курбаса у бік масиву Теремки спостерігається хронічна пробка, яка сходить нанівець лише темною темною ніччю…

Дивіться також...